журнал Різноманіт

Олексій - чоловік божий, бо був жебраком. Він жив у IV столітті. Батьки одружили його з багатою римлянкою, але в Олексія було інше покликання – присвятити життя Богові. Покинувши дружину, подався до міста Едесси у Сирії. Там 17 років молився при храмі Пресвятої Богородиці. Діва Марія з’явилася паламареві і сповістила, що Олексій є чоловіком Божим. Коли став відомим, таємно покинув Сирію.

 

Православна дата, на яку народ припас силу силенну прикмет та приказок. Теплий Олекса — так в українців називається церковний день святого Олексія, чоловіка Божого. В цей день па­січник виставить бджоли на пасіку, вівсянка засвище свою пісеньку, а щука-риба хвостом лід розіб'є.

Це був день берези. У цей день збирали березові бруньки. За столом всією родиною пили березовий сік або спеціально приготовлений медово-березовий узвар, або збитень .

 

Олексій – з гір потоки, з гір вода. Олексій-водотек з гір потоки проволок, рибу на ставу зрушить, а зиму-Зимоньку нанівець зведе. Які на Олексія струмки (великі чи малі), така і пройма (розлив). Риба рушає з зимовки і треться під берегами. Коли дійсно вода з гір біжить, то чекають сприятливої весни, а з нею і добрих врожаїв.

 

На Олексія виверніть голоблі з саней. Покинь сани, споряджай воза. Сани - на повітку. Сідати ж у сани в цей день заборонялося: прокотять вони тебе повз бажань.

 

Якщо в цей день з'являться великі струмки, то порожня вода буде велика і широко розіллється по траві.

 

На Олексія Теплого діставай вулики, кажуть пасічники. У давнину цього дня пасічники виносили вулики з зимівників, розкривали їх, і бджоли робили перший обліт. Кропили їх освяченою на Стрітення водою, промовляючи: "Теплий Олекса випускає бджіл на весну”. Потім молилися перед іконою святого Олексія, щоб Господь послав гарне літо і багато меду, охороняв бджіл від бід. Пасічник обходив вулики, постукував по них паличкою і промовляв: "Нуте ви, бджоли, готуйтесь, бо прийшла пора. Йдіть, не лінуйтесь, приносьте густі меди і рівні воски, і часті рої Господу Богу на офіру, а господареві на пожиток".

 

Мисливці розповідають, що в день Теплого Олекси ведмеді покидають своє лігво і йдуть шукати поживи, а лисиці переселяються зі старих нір у нові, і що в перші три дні свого переселення вони сліпі й глухі: "ходять, як у мареві, їм, бач, кури сняться”.

На Олексія прагнуть затримати журавлів, оскільки гніздо цього птаха приносить у хату щастя. Діти вибігають на вулицю і, побачивши журавлиний ключ, кричать йому вслід: "Журавлі, журавлі, я вам дорогу перейду!”. Якщо дівчина зустріне лелеку – має впасти ниць. Перед нею швидко стане суджений. Хто на Теплого Олекси почує вівсянчину пісню, буде весь рік веселий. Якщо промовити до неї: "Іду в ліс по рогіз, ходи зі мною”, то рік буде врожайним на ягоди та гриби.

У цей день влаштовують гусячі бої, що закінчуються гулянками, починають сіяти овес та ячмінь.

 

На цей день існують такі прикмети: тепла соняшна погода віщує врожай на хліб і багаті рої.

Якщо ранок ясний, рої будуть виходити ранками, а як вечір ясний, рої будуть виходити вечорами.

 

Щука викидає ікру саме на Теплого Олекси. Імовірно, то­му вона й «розбиває хвостом лід» у цей час, іншими сло­вами, «відкриває сезон» у солодких водах. Рибалки святкують цей день, сподіваючися «на добрі лови», бо «хто не почитає святого Олексія, чоловіка Божого, тому риба на руку не піде».

 

Дівчата колись вірили в те, що як на Теплого Олекси подарувати жебракові сорочку, не забаряться старости. Вони шили й вишивали потай від матерів і, входячи в церкву, вручали біднякам дарунки. А ще напередодні Теплого Олекси йшли ввечері на леваду, де росла стара верба, та із заплющеними очима виламували гілочку. Якщо вона виявлялася рівною і довгою, майбутній чоловік буде високим і струнким. Ту гілочку вдома освячували і у церкві намагалися торкнутися нею хлопця, який подобається. Якщо вдавалося дрібочку верби кинути йому в їжу або підкласти під подушку, неодмінно засватає.