журнал Різноманіт

Скелі, гори, мужні бородаті чоловіки, пісні під гітару, зоряне піднебіння...

Так сприймають альпінізм більшість людей, які, по суті, нічого про це не знають. Але на початку зими обов'язково намагаються попасти в гори, часто і небезпечні. Хоча підпорядкування гірських вершин - важка щоденна праця, тренування і, звичайно, великий ризик. Новачки ж, як стверджують профі, травмуються, а то і гинуть через те, що вони навіть не зовсім собі уявляють, куди йдуть. Скажімо, Карпати багато і не вважають горами, але в той же час на скелях Довбуша регулярно трапляються нещасні випадки. А найнебезпечнішою горою тут, по неофіційних визначеннях туристів, є гора Довбушанка. 

 

     

 

Довбушанка (Добошанка, Довбошанка) - гірська вершина Горган. Знаходиться в Івано-Франківській області. Висота 1754 м. Південні схили гори положисті, у той же час північні - круті. Представлена піщаниками, є кам'яні розсипи. Схили вкриті ялиновими лісами. На вершині - криволісся із сосни гірської, різнотрав'я і лишайників.

 

      

 

Горгани – місцевість з переважанням буку і ялинами, які піднімаються до висот 850-900 метрів; букові ліси з переважанням ялиці соснової піднімаються до висоти 950-1000 метрів. Ялицево-соснові ліси піднімаються до висоти 1200-1300 метрів.  Починаючи з висоти 1350 переважає чагарникове кріволісся з сосни гірською («жереп»), а понад 1670 метрів – кам'яні розсипи; альпійських лугів немає. У долинах річок розміщуються луги, які виникли в результаті вирубки лісів, а вирубки використовувалися як сінокоси. Вони тягнуться на 75 кілометрів з північного заходу від долин річок Мізунки і Ріки на південний схід до долини річки Прут. Ширина району Горган із заходу на схід складає 40 кілометрів. Південно-східну частину Горган займає Карпатський природний національний парк. Масиви гір Довбушанка і Поленськи займає природний заповідник «Горгани», а масиви гір Попадя і Грофа охоплює ландшафний заповідник «Грофа». Основні вершини масиву – гори Довбушанка, Сивуля, Близниця.

 

      

 

Каменів в Горганах багато... Дуже-дуже багато! Не скель, а саме каменів всіляких розмірів, від найменших і нешкідливих до величезних і страшних. Їх гігантські розсипи вінчають хребти і вершини всіх хоч трохи видатних гір.  На Довбушанці навіть є нависання висотою більше десяти метрів, що складається з все тих же живих брил. Інколи здається, що ці гори можна розібрати по каменях, лише потрібно багато вільного часу. На Довбушанку, аж до вершинної трапеції, веде хороша помічена стежка з видами на Петрос і Говерлу.  400-500 метрів сходження проходить по кам'яному південному схилу гори. Якщо перші декілька десятків метрів ще можна розглянути якусь подібність стежки, то далі вибір маршруту вже повністю залежить від фантазії сходженця.  Зате, враження описати словами неможливо.