журнал Різноманіт

Зима ще лютує хуртовинами, ще лежать сніги, а в повітрі вже пахне весною. Лютує зима в лютому, але дарма, бо вже йде не до Різдва, а до Великодня.

От і дочекалися ми стрітення Господнього, яке припадає на середину місяця - 15 лютого. У народі це свято ще називають Стрітень, Стрічення, Зимобор, Громниці.

Стрітення - древнє свято. Його описують у своїх творах отці церкви ІІІ-ІV століть. Чин празника під час літургії пов'язаний зі звичаєм відбувати процесію зі свічками, бо вважалось, що світло свічок - це символ правдивого Божого світла, що ним є сам Господь. І тому і по цей день у церквах світять свічки і святять воду. Стрітенська вода, як і стрітенська свічка, - основні символи свята. Стрітенська водиця, як і Йорданська, вважається цілющою від усіх недуг і її зберігають упродовж року. Посвячені на Стрітення свічки називають громничними, бо їх запалювали і ставили під образами під час грози, бурі. 

Предки наші свято вірили в чудодійну силу свічки і води. Стрітенська вода особливо помічна була для хворих, від злого ока. Пасічники скроплювали стрітенською водою бджіл, вулики навесні, коли виганяли худобу на першу пашу, скроплювали її теж стрітенською водою. Коли син ішов на війну, то батьки благословляли його, кропили стрітенською водою, промовляючи: "Боже тебе збережи".

Стрітенська свічка і вода були помічними на всі родинні незлагоди, на Стрітення дівчата ворожили на свічках на долю. Та й жінки вдивлялися в полум'я стрітенської свічки: якщо горить свічка яскраво і полум'я високе - ознака добра, а як горить тьмяно і димить - будуть різні негаразди у житті. Її давали в руки вмираючому при читанні відхідної молитви.

В різних регіонах України були свої неповторні звичаї, обряди. Деякі з них збереглися і до наших днів. Особливо гарні звичаї збереглися на Закарпатті, Буковині. Тут місцеві свічкарі і зараз відливають церковні і хатні свічки на Йордан, стрітення, Пасху, Спаса, Новий рік. На родинні свята та обряди - хрестини, весілля та похорон. Особливо гарні свічки - трійці. На свічках розмальовані різні візерунки: квіточки, ружі, листочки, гілочки, кривульки, смерічки і зверху обов'язково хрест. Їх ще розписують, оздоблюють зіллям, рушниками, хустками. На Поділлі від зла і напасті в хаті на одвірках випалювали громничною свічкою хрести, аби хрест Господній не давав переступити насланій нечистій силі. На Волині є звичай, донести громничну свічку запаленою із церкви додому.

За народним віруванням літо зустрічається із зимою двічі на рік: на Стрітення, та в день святої Анни - 22 грудня.

На Стрічання сперечається Зима з Літом: кому йти, а кому вертатися. Якщо до вечора потеплішає - Літо перемогло Зиму, якщо стало холодніше - Зима. Коли на Стітення Господнє ясна і тиха погода, то вона віщувала добрий урожай збіжжя на полях і роїння бджіл. Коли ж була відлига, то чекали пізньої весни - казали: "Як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то жди стужі". Якщо буде на Стрітення мороз, то ждуть ранньої весни.

Стрітення Господнє. Стрітенська вода. Стрітенська свічка...

Багато звичаїв відійшли, на жаль, в минуле, але щось таки залишається в наших душах із тих часів. Згадуючи минуле, згадуємо тих, що були з нами - батьків, рідних, знайомих. Засвітимо стрітенську свічку. Створімо неповторне відчуття цього свята. І нехай світло стрітенської свічки в висвітлює кожну оселю, закликає щасливу і добру долю.