журнал Різноманіт

Звідки беруть початок сучасні українські весільні обряди та звідки взялися прикмети, що їх ми так свято намагаємося дотримуватись?

Почувши про весілля, кожен з нас уявляє прекрасну білу сукню на нареченій, дорогий і блискучий весільний кортеж, смачний обід у чудово прикрашеному ресторані, "живу музику", триповерховий рожевий весільний торт, море квітів і океани шампанського.

Так зазвичай гуляють весілля більшість молодих пар. І у весільному переполоху нам навіть ніколи задуматись, чому ми робимо це саме так?
В день весілля наречена має одягти на себе щось нове, щось старе, щось позичене і щось блакитне. Навіщо?
Ця традиція прийшла до нас з Англії ("something old and something new, something borrowed and something blue"), була започаткована у Вікторіанські часи, і з тих пір більшість наречених прагнуть вдягнутися відповідно до традиції.
Щось нове символізує початок нового життя, це, без сумніву, чудова весільна сукня.
Щось старе - зв'язок із сім'єю і родом, мудрість в заміжжі. Багато наречених вдягають яку-небудь старовинну сімейну коштовність. В українській традиції мати нареченої вдягає донці коштовну ювелірну прикрасу, сімейну реліквію, оберіг роду.
Щось позичене нагадує нареченій про її єдність з друзями і членами сім'ї. Цю річ можна взяти у заміжньої жінки, щасливої у шлюбі.
Щось блакитне - (це може бути підв'язка) означає любов, скромність, вірність.
Ще у Стародавньому Римі наречені вдягалися у блакитне на знак чистоти і відданості, у християн блакитний одяг символізував непорочність Діви Марії, а в кінці 19 століття чоловічий весільний костюм блакитного кольору став навіть модним.