"Ти – любов, котра із неба обіймає цілий світ…”

У 1037 році, як каже наш найстаріший літопис , князь Ярослав Мудрий посвятив Київську Русь – Україну – Матері нашого Спасителя, Пресвятій Богородиці. Сьогодні святкуємо Празник Успіння Пресвятої Богородиці.

З давніх-давен Христова Церква радісно відзначає це св"ято . Жаль і радість зливаються в одно у цей святий день представлення Божої Матері, бо свята Церква називає кінець земного життя Пречистої Богородиці не смертю, а сном - Успінням, цим виявляючи віру, що Мати Ісуса Христа, Сина Божого, будучи Всесвятою, тобто вільною від найменшого гріха від першої хвилини зачаття і аж до останньої хвилини її перебування на землі, також була захоронена і від наслідків гріха - смерті та зітління тіла. Той сон - смерть Пречистої були без жодного болю і тривоги, тому одна церковна пісня каже:

«Уснула Мати Божа, уснула і сном блаженним спочила.
Не знала смерті, болю не знала з життям ся легко розстала».

 
Празник Успіння Пресвятої Богородиці ще називають Внебовзяття, тим підкреслюючи той вінець, котрим удостоїлась Божа Матір.

 

 

Вона після Успіння була взята на небо і душею і тілом, сподобилася ввійти в Небесну Обитель, яку їй і всім побожним християнам приготував її Син. І не тільки увійти, як звичайна християнка, але бути Царицею Неба і Землі, вищою від ангелів і Матір"'ю всіх людей, що шукають її помочі і Небесного заступництва.

Не шукаймо чуда земного, видимого, шукаймо чуда у серці, у душі, щоб воскреснути і народитися для Неба.