журнал Різноманіт

Португалія. Закохатися в неї можна по самі вуха. Дуже позитивненька країна. І ще знаєте що?! Думаю за менталітетом саме португальці є найближчою до нас нацією: спокійні, привітні, ввічливі, меланхолійні, з легким флером депресушки, ще й пісні люблять сумні співати - фадо. Ну це щось подібне до нашої пісенної лірики «Чому розплетена коса...» Поїсти люблять, в гості люблять запросити і чимось почастувати (в Європі це рідкість, там на нейтральній території зустрічаються).

 

А яка у них випічка!!!! На кожному кроці кахвешки з власною випічкою, аби не мій шалений ритм життя там, то б я точно прикотилася колобком додому. Не пиріжки, звісно, а тістечка та булочки, але все ж близько.

 

Ніхто нікуди не спішить, повний розслабон (Лісабон- розслабон), дуже нагадує Одесу. Якщо в Іспанії чоловічі імена починаються на Ху чи Хо: Хуан, Хуліо, Хосе, то в Португалії вони починаються на Жо: Жоао, Жоакім, Жозе.... Отже вибирайте, як вам більше подобається: на Ху чи на Жо:))))

Національною стравою Португалії сміливо можна назвати тріску, колись вона була основним харчем, її ловили, сушили на сонці з великою кількістю солі і протягом року потихеньку споживали, вимочуючи у воді перед приготуванням. Зараз це вже далеко не найдешевша риба, бо весь природний запас навколо Португалії було з’їдено, тож тепер тріску завозять скандинави з Півночі. Але готують тріску в Португалії неперевершено.

 

А ще є сардинки-гриль: дешево і смачно! Ну і хто бажає чогось по-справжньому лузитанського (Лузитанією називали Португалію у давнину), то раджу спробувати катаплану. Катапланою називають неглибоку мідну кастрюлю, де готують страви, власне мідь і надає страві неповторного смаку. В катаплані може тушитися мнясо, риба, морепродукти, овочі.

 

А ще основою дієти португальців є квасоля. Вони користуються багатьма різновидами бобових, тому еквівалентом іспанської паельї чи італійського різотто буде португальська фейшоада (те ж саме, тільки з квасолі).

 

Ну і на десерт - тільки паштель де ната, корзиночка з листкового тіста, фарширована заварним кремом (це по-нашому, а по-їхньому це таємничий рецепт, який хтось комусь передав і десь там його роблять «по-справжньому», а всі інші лише намагаються наблизитися до оригіналу і тому кожен паштель є неповторним у кожній окремій пекарні).

 

І, нарешті, Біла сангрія! Протиріччя закладене в самій назві, сангрія означає кривава, тобто червона. Однак ці лінгвістичні тонкощі зайві, принцип приготування схожий: порізані шматочками фрукти, шампанське, лід та трішки міцного алкоголю, наприклад рому, для аромату. І не забудьте пару паличок кориці для пікантності!

 

Отож, вирушайте в подорож!