журнал Різноманіт

Комплекс неповноцінності ... Як його позбутися?

Як створюється комплекс?

Що спільного в словах цих людей? Що саме вони роблять для того, щоб зберігати і плекати свій комплекс? У всіх трьох випадках вони порівнюють себе з іншими людьми (як правило тими, хто успішніше, сильніше, багатше і т.п.), а потім переживають свою "неповноцінність”, тобто відміну від них, впадаючи в зневіру, апатію і безвихідь. Хронічна звичка порівнювати себе з іншими не на користь або придумувати собі ідеал, до якого неможливо дотягнутися – найвірніший шлях до розцвітання свого комплексу.

Є й інша можливість для придбання знаменитого комплексу – звичка знецінювати те, що є. І сім’я не така, і друзі не ті, і начальник міг би бути трохи краще. І висновок напрошується – "якийсь я неповноцінний …”

Нерідко у формуванні такої патологічної звички беруть найактивнішу участь батьки. Вони так багато знають і вміють … А якщо ще постійно нагадують дитині, чого він (в силу віку, звичайно …) не знає і не вміє, та ще порівнюють його з більш успішними однолітками, закладка першого каменя в фундамент комплексу неповноцінності вже відбулася. Привести до цього може і надмірна опіка і батьківська відраза (небажані діти).

Батьки мають величезний авторитет для дитини, їх стереотипи ставлення до нього засвоюються надовго. І ось уже підліток починає подумки порівнювати себе з іншими сам. Результат – незадоволеність життям, безсилля, поганий настрій, самодокори, сумніви …

Чи так вже поганий комплекс неповноцінності?

Американський психоаналітик Альфред Адлер вважав, що неповноцінність – нормальне, природне для людини почуття. Він навіть сформулював афоризм

Щоб бути повноцінною людиною, треба володіти комплексом неповноцінності.

Як це розуміти?

На думку Адлера основне джерело комплексу неповноцінності – дитинство. Це підпорядкування батькам, залежність від них, оцінка дій дитини. Але і відносини між самими дітьми зовсім неідеальні. Негатив вносять і дитячі прізвиська – "жирний”, "щур”, "бомжара” … І поки дитина не подорослішала, вона відчуває себе неповноцінною. Почуття неповноцінності загострюється при вступі в кожну нову вікову стадію, при ураженні в боротьбі за лідерство або престиж. Особливо часто страждають цим підлітки, котрі вступають у життя, де треба проявляти розум, силу, обізнаність, самостійність …

Однак той же самий комплекс меншовартості може послужити імпульсом до дії. Згадаймо хрестоматійний приклад з оратором Демосфеном. Адже зумів же він подолати і дефект і комплекс! Люди, у яких комплекс неповноцінності є стимулом до подолання труднощів і вдосконалення, досягають чудових результатів.

Як позбутися комплексу неповноцінності?

Звичайно, те що сталося з людиною в дитинстві накладає відбиток на все його життя. Але ситуація не фатальна. Кожна людина має можливість вільно створювати свій власний стиль життя і використовувати всі наявні комплекси для вдосконалення.

Щоб позбутися від уже наявного комплексу перестань робити те, що ти зазвичай робиш:
- створювати ідеали і постійно співвідносити себе з ними
- порівнювати себе з більш успішними, багатими чи розумними людьми і страждати при цьому
- займатися аналізом того, що маєш і після цього впадати в депресію
- подумки говорити про себе суворим голосом своїх батьків, у тебе може бути і своя, більш сприятлива думка про себе
- і роби те, що зазвичай не робиш
- наміть конкретні цілі для того, щоб домогтися успіху в "слабкій” області. Перерахуй собі цілі та дії по їх здійсненню. Визнач терміни.
- опитай знайомих, які на твою думку добре роблять те, що ти не можеш, як це у них виходить і як вони цього добилися.
- отримуй задоволення від того, що у тебе є і радій дрібницям
- поговори про своє життя з хорошим психотерапевтом

Пам’ятай, що життя прекрасне! Насолоджуйся кожним днем:) Будь здорова! Успіху в починаннях!